Історія району та головні історико - культурні пам’ятки.

     Ківерцівський район утворено у 1940 році. Районний центр – місто Ківерці, яке розташоване на межі Лісостепу і Полісся,  в оточенні заповідних дубових і соснових лісів. Місто з’явилося на географічних картах в 1874 році як залізнична станція у зв’язку з будівництвом залізниці Житомир-Ковель. В 1951 році  містечко Ківерці отримало статус міста.

    Виникненню Ківерців сприяло бурхливе будівництво залізниць, розгорнуте царською Росією  після скасування кріпацтва. В 1870-1873 рр., під час прокладання залізниці між Житомиром, Ковелем і Брестом, за 7 км від села Ківерці (з 1964 р. – с. Прилуцьке), було споруджено станцію, яка дістала назву цього села.  Отже роком заснування  Ківерець, можна вважати 1873 рік. 1890 року військове відомство проклало від станції Ківерці до Луцька залізницю, потім – від Луцька до Радехова і Львова, до тогочасного державного кордону з Австро-Угорщиною. Так Ківерці стали важливим залізничним вузлом. Наприкінці ХІХ ст. тут відкрили однокласне залізничне училище, спорудили шпалопросочувальний завод, невеличку ремонтну майстерню (з 1901 р - депо), згодом лісопильний завод (тартак). З’являються різні кустарно–ремісничі майстерні, лісництво, земська пошта. Поступово залізнична станція перетворювалася в населений пункт, де 1910 р. налічувалося 26 дворів і 206 чоловік. У 1915 р. в поселені вже було 47 будинків, з них  відомчих було 3, залізничних - 18, приватних - 26.

Заснування Ківерець пов’язане з будівництвом у 70-х роках ХІХ століття залізниці Київ – Ковель.

Географічне розташування та кліматичні умови

Ківерцівський район розташований в південно-східній частині Волинської області: на півночі – межує з Маневицьким, на заході – з Рожищенським, на півдні – з Луцьким районами Волинської області, а на сході – з Рівненською областю. Площа району 1414 км.кв., населення – 63,9 тис.чол.

Рельєф переважно рівнинний. Понад 70% його території лежить в межах Поліської низовини. А південна частина – на хвилястому Волинському плато.

Клімат Ківерцівського району помірно-континентальний: зима м’яка з нестійкими морозами; літо тепле, нежарке, весна і осінь- затяжні із значними опадами. Річні суми опадів складають 550-650 мм. Найбільше їх випадає в червні, липні і серпні (до 80-90 мм в місяць). Область отримує 92,7 ккал/ см кв. сумарної сонячної радіації в рік. Пряма сонячна радіація знижується в результаті високої хмарності і становить 40 % від сумарної.

            Важливе значення в оцінці рекреаційної цінності клімату має режим ультрафіолетової радіації (УФР), який здійснює бактеріцидну, вітаміноутворюючу дію на організм людини. Так, біодозу УФР (1/4 лікувальної дози) в липні в полудень при ясному небі можна отримати за 18 хвилин.

            Кількість годин сонячного сяйва залежить від тривалості дня. Режим сонячного сяйва в  районі сприяє довготривалим прогулянкам і походам.

            Річний хід атмосферного тиску зумовлений сильним вихолоджуванням земної поверхні зимою і нагріванням влітку. Найбільше значення місячного тиску спостерігається взимку, найменше – влітку. В зимові місяці амплітуда коливань тиску – 19-26 гПа, літом –8-9 гПа.

Для рекреації має значення оцінка міждобової зміни основних метеорологічних величин. Зміни температури повітря (більше 4 градуси за Цельсієм) та атмосферного тиску (більше 8 (гПа) від доби до доби значно впливають на стан людини. В середньому на території спостерігається 30-45 днів з різкими коливаннями температури (більше 4 градуси за Цельсієм ) на добу.

            Сприятливі для рекреації комфортні , прохолодні субкомфортні і жаркі субкомфортні погоди. Найчастіше комфортна погода спостерігається в літні місяці (5-8 днів на декаду). Жарка погода буває дуже рідко. В липні-серпні умови на території району сприятливі для проведення широкого комплексу кліматолікування. В цей період приймання кліматичних процедур не обмежується, повітряні ванни можна приймати протягом всього літа.

Температура води в переважні       й більшості озер району стає придатною для відкриття купального сезону з другої декади червня і купальний сезон триває в середньому 80 днів (до другої декади вересня). Температура води максимальна в першій-другій декаді серпня і становить близько 20 градусів Цельсія.

Погода на початку весни і пізньої осені не сприятлива для рекреаційної діяльності і не забезпечує можливості тривалого відпочинку на повітрі. Сприятливий період для організації всіх видів відпочинку в теплу пору року триває 150-155 днів.  В холодний період року (листопад-березень) середня температура - 1-3 градуси Цельсія. Температура найхолоднішого місяця січня становить - 6 градусів Цельсія. Сонячна погода в зимовий період триває 40-45 днів, решту днів – похмура погода з опадами.  Утворення стійкого снігового покриву відмічається в другій - третій декаді грудня.  Середня висота снігового покрову коливається від 10 до 15 см. Сприятливий період для організації зимових видів туризму і відпочинку в холодний період триває в середньому 50 днів. На території Ківерцівського району, як і всієї Волинської області переважають західні вітри, особливо в кінці літа. Значний відсоток припадає на південно-східні вітри. Які характерні для листопада.. Північні вітри спостерігаються в червні, південні – зимою. Середня швидкість вітру – 3,8 м/ сек.

            В середньому за рік буває 112 вологих днів(більше 80 %), 93 з них припадає на холодне півріччя. Кількість сухих днів незначна – менше 30 %.

Отже, погоду Ківерцівського району можна віднести до типу нейтральної, комфортної, теплої. Згідно з класифікацією, проведеною І.Кондором, та оцінкою типів погод для відпочинку, лікування, туризму за Н.Даниловою, погода Ківерцівського району є сприятливою для розвитку всіх видів рекреаційної діяльності. Параметри кліматичних умов Ківерцівщини входять в межі оптимальних для розвитку всіх основних видів рекреаційної діяльності в зимові і, особливо, в літні місяці.

В глибину століть сягає історичне коріння міст і сіл району:

Городище, Сильне, Жорнище, Жидичин, Хорлупи, Чемерин.

Одне з найдревніших поселень Волині – смт.Олика – родинне гніздо князів Радзивілів, яке згадується в літописі ще у 1149 році.

На мальовничих берегах річки Путилівки, серед вікопомних лісів розташоване неповторне селище Цумань, яке засноване у 1557 році. Велетенські древні дуби пам’ятають козаків Северина Наливайка, війська Петра І, легендарного Миколу Кузнецова.

Центром партизанського руху у роки війни стало урочище Лопатень. Діяльність молодіжної організації Клубочина і трагедія спаленого фашистами села залишилась у пам’яті вдячних поколінь.

Славу району дали імена польських письменників: Габрієли Запольської та Юлія Крашевського, Героя Радянського Союзу Василя Киричука, генія світової математики академіка Михайла Кравчука.

Район багатий на корисні копалини – глина для виробництва цегли, крейда для виробництва вапна, торф – для використання на паливо, мінеральні води, пісок для виробництва цегли, скла. 43% території району вкрито лісами.

Історичні пам’ятки

Михайлівська церква в с. Омельне (побудована у 1776 році)

Михайлівська церква в с. Липне (побудована 1770 році)

Стрітенська церква в с. Залісоче (побудована у 1784 році)

Покровська церква в с. Метельне (побудована у 1800 році)

Свято-Миколаївська церква в с. Жидичин (побудована у 1723 році)

Монастир в с. Жидичин (побудований у 1227 році)

Петропавловський костел в смт. Олика (побудований у 1450 році)

В’їздна брама в с. Залісоче.

Троїцький костел в смт. Олика (побудований у 1640 році)

Замок князів Радзивілів в смт. Олика (побудований у 1654 році).