Ігор Гузь: Звітуватиму перед виборцями кожні півроку

     Верховна Рада нового, післямайданівського, скликання відпрацювала повних півроку. Волинянин Ігор Гузь, який балотувався до українського парламенту  від 19-го виборчого округу, що включає Володимир-Волинський, Іваничівський, Любомльський райони, а також місто Нововолинськ, набрав 30,69% голосів виборців.  Беззаперечна підтримка,  висловлена довіра та сподівання волинян стали хорошим стимулом до роботи для  Ігоря Гузя.  Сьогодні  ж він звітує перед своїми виборцями, розповідаючи про те,  чого вдалося досягти в депутатському амплуа, ділиться думками про вибори до місцевих рад та територіальну реформу.

-         Як я і обіцяв людям, я звітуватиму перед виборцями. Під час виборчої кампанії мені  вдалося провести сорок зустрічей  у дворах Нововолинська, близько двадцяти  - у Володимир-Волинському.  Не менше зустрічей я би хотів провести  і в цьому році, але вже не як кандидат, а як народний депутат -  спілкуючись з людьми безпосередньо, звітуючи, відповідаючи на запитання.  Поїду до людей, бо, на моє глибоке переконання, саме «живе»  спілкування дає результати,  особливо  у роботі нардепа, який  не має мільярдних  чи мільйонних статків і не може допомогти матеріальними ресурсами.   Люди потребують спілкування незалежно від того, яка ситуація у Верховній  Раді, на центральному рівні, вони хочуть бачити депутата особисто, а не  чути через телебачення, радіо…  Ви ж бачите, яка в нас  «наелектризованість» суспільства і, на жаль, економічних проблем дуже багато, тому я вважаю, що свідомий народний депутат, особливо мажоритарник,   повинен іти до людей, - розпочав розмову Ігор Гузь.

-          Дякую, Ігоре Володимировичу,  але робота народного депутата – це не лише відповідальність перед виборцями, а в першу чергу законотворчість. Чи маєте у своєму доробку певні законопроекти?

-         За півроку подав усього сім власних законопроектів, та я  не комплексую, що у мене їх не надто багато, бо ми намагаємось працювати  єдиною командою. Тому, коли мої колеги просять долучитися до спільних проектів, роблю це без вагань. Приміром, Микола Мартиненко та Михайло Бондар вносили пропозицію виділити 400 мільйонів для погашення заборгованості шахтарям, я долучився до них.  Або ж, приміром,  проект про внесення змін до Гірничого Закону України щодо уточнення порядку компенсацій за оплату комунальних послуг… Мова йде про те, що шахтарі, які проживають в приватних оселях, можуть брати вугілля, а ті, хто живе в багатоквартирних будинках, не можуть цим скористатися. Ми запропонували компенсувати їм грошима…  Взагалі, якщо оцінювати мою роботи за п’ятибальною шкалою, то я б поставив собі чотири з мінусом.  Є деякі недоліки, наприклад, будучи заступником  голови Комітету Верховної Ради у закордонних справах, я  всього двічі був закордоном – у Литві на запрошення Міжнародного республіканського інституту,  та  у Польщі, в Перемишлі.  Зате я відвідав 100%  пленарних засідань, не пропустив жодного, і це для мене принципово. 

-         Найпроблемнішим у Вашому окрузі наразі залишається Нововолинськ. Яка ситуація з шахтарями?

-         Шахтарське питання для Нововолинська і в цілому для округу, для мене - ключове.  В цьому році  йшла мова  про закриття шахт, фінансування не передбачалося  - міг бути великий колапс для Нововолинська та Іваничівського району. Зважаючи на те, що в цьогорічному бюджеті не було передбачено жодної копійки  на підтримку вугільної галузі, мені вдалося разом з колегами, разом з Арсенієм Яценюком, на якого я  певним чином  повпливав, все-таки вибити, «вигризти» 200 мільйонів гривень на добудову 10-ої шахти. Жодна інша шахта в країні не отримала коштів на добудову. Один мільярд гривень виділено на закриття шахт та їх оптимізацію, а 200 мільйонів - на підтримку  волинської 10-ої шахти. Перші 25 мільйонів із 200, щоправда із затримкою, але  таки надійшли в травні.

-         Ігор Гузь – відкритий для громадян? Яким чином контактуєте з виборцями?

-         Фракція «Народний фронт» визначила  мене одним із спікерів, тому я часто з’являюся на всеукраїнських каналах.  Думаю, це лише плюс, бо із волинських депутатів мало хто може похвалитися такою ефективною роботою із мас-медіа. Крім того, я частий гість на регіональному телебаченні, місцевих інтернет-виданнях, не боюся прямих ефірів, відео-чатів, завжди відверто відповідаю на поставлені запитання.  Ще одне: я достатньо часто проводжу прийоми громадян в населених пунктах округу, вже провів  більше 20 прийом, близько 50 зустрічей з колективами та організаціями.  У нас щоденно працюють приймальні в Іваничах, Володимир-Волинському, Нововолинську, Любомлі,  куди можуть звернутися люди,  - і вони можуть бути впевненими, що їхні заяви будуть опрацьовані і не залишаться без відповіді. Повірте, моя команда ефективно працює зі зверненнями волинян.

-          На сході країни  триває війна, тому не можемо оминути цієї болючої теми.  Яким чином  Ви долучаєтесь до підтримки військових?

-         Не хочу піаритися на цьому, але ми допомагаємо військовим.  Ми взяли під опіку ракетно-зенітний підрозділ 14-ої бригади.  Кілька місяців тому відвозили зібрану нами допомогу. Для військових було передано продукти харчування, побутові речі, закуплено форму англійського зразка, «буржуйки», душову кабіну, бойлер, паяльні лампи, запчастини до автомобілів, засоби гігієни тощо.  Очолював цю гуманітарну місію мій заступник Сергій Годлевський, який  вже сьогодні  сам перебуває в зоні АТО, за чотири кілометри від Мар’їнки. Він служить, продовжує бути моїм помічником і він є єдиним із колишніх голів райдержадміністрацій на Волині, які пішли воювати за цілісність України.  Мій  помічник-консультант Богдан Бадзюнь взявся ремонтувати бензовоз «Урал», який належить 14- й механізованій бригаді. Також за мого сприяння для волинських військових розвідників були закуплені та передані рації.

-          Відомо, що Ви долучилися і до оздоровлення дітей, чиї батьки – учасники АТО.

-          Так,  мій колега по фракції Ігор  Васюник, який має на березі озера Світязь базу відпочинку, запропонував хорошу ідею – оздоровити дітей, чиї батьки загинули чи були поранені в зоні АТО.   Протягом червня більше сотні діток з Волині та Львівщини відпочили у Шацьку.  Відпочинок безкоштовний – і доїзд, і харчування, плюс з ними працювали психологи.  Це хороший проект, мені приємно, що ми знайшли спільну мову з Ігорем Васюником, це його база і добре, що він погодився її надати для діток, сім’ям яких сьогодні вкрай важко.

-         В кінці жовтня на українців чекають вибори до органів місцевого самоврядування.  На Вашу думку, чи не запізно  зараз змінювати виборче законодавство?

-         Те, що ми не прийняли Закон «Про місцеві вибори» на позаминулому тижні -  це помилка Верховної Ради, цим не треба затягувати, бо виборці, кандидати, партії вимагають «правил гри». Схоже на те, що його приймуть якраз на початку виборчої кампанії, в кінці липня.  Це звичайно недопрацювання. Згідно цього закону, будуть відкриті списки. Взагалі  ці вибори особливі тим, що не так партії важливі, як її кандидати. Крім того, я  разом із колегами подав законопроект, у якому одним з ключових тверджень є те, щоб вибори міських голів у містах із населенням більше 90 тисяч осіб відбувалися у два тури.  Але  я буду добиватись і того, щоб у два тури відбувалися вибори мерів у містах обласного підпорядкування. Вважаю, що у Ковелі, Володимир-Волинському, Нововолинську вибори міських голів повинні пройти в два тури. На це потрібно не так багато грошей. Не тому, що мені чимось не подобається Саганюк, Кіндер чи Сапожніков, ні… Неодноразово було так, що мерами ставали ті, хто набрав, приміром, 17 відсотків голосів, це не демократично. Якщо ти взяв більше 50 відсотків, тоді інша справа, якщо менше, то нехай виборці обирають у другому турі між двома кандидатами.

-         Волинський осередок «Народного фронту»  на парламентських виборах взяв рекордну кількість голосів? Як розцінюєте шанси на  цьогорічних виборах до місцевих рад?  Визначилися з кандидатами?

-         Стосовно  кандидатів, то районні, міські осередки «Народного фронту» інтенсивно працюють над пошуком достойних людей, імена яких я поки не буду озвучувати. Чесно скажу, що вибори мерів у Володимирі та Нововолинську  будуть непростими, бо позиції Віктора Сапожнікова достатньо сильні. Єдиного кандидата шукає місцева опозиція, до якої в тому числі належить «Народний фронт». Не хочу диктувати, нехай колеги вирішать це самі. У Володимирі взагалі відбувається щось незрозуміле – то зеленкою поливають, то якісь «анархічні» групи з’явились, не знаю що там відбувається, то справи пана Саганюка. Ми ж поки думаємо, за яких умов будемо висувати свого кандидата. Щодо Ковеля, то розгорнеться очевидно боротьба між Кіндером та Кошаруком, «Народний фронт» також братиме участь. Вибори у Луцьку… Мені не подобається, що вибори луцького міського голови зводять до боротьби груп Ігоря Єремєєва та Ігоря Палиці. Ми думаємо над тим, аби запропонувати альтернативу, щоб стати третьою силою за крісло мера.

-          Чимало розмов ведеться про територіально-адміністративну реформу, добровільне об’єднання громад. Що Ви думаєте з цього приводу?

-         Об’єднання територіальних громад в рамках проведення адмінреформи повинне було початися у минулому році. Я - представник влади, але мені інколи незручно, інколи соромно. Ми запізнилися. Закон передбачає добровільне об’єднання, але на Волині адміністрація не те що тисне, підштовхує деяких голів до об’єднання. Я «за» укрупнення сільських громад, тому що не може існувати сільська рада, яка має зарплату на свій апарат до червня місяця. Тому виступаю за те, аби зараз були мобілізовані усі ресурси, депутатський корпус, адміністрації, сільські ради, - ми маємо вийти на порозуміння та провести реформу до місцевих виборів.

 

 

Розмовляла Оксана  Перчук