Ківерцівській експериментальній школі - 10 років!

ww112866.jpg

У КІВЕРЦІВСЬКІЙ «ШКОЛІ РАДОСТІ» НЕМА ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ. Але не тільки за це учні люблять свій навчальний заклад, який завтра святкує перший ювілей — 10 років з дня відкриття. Напередодні урочистої дати «Волинь-нова» завітала до цієї експериментальної школи, яка працює за авторською методикою педагога-новатора Миколи Гузика, щоб для себе відкрити секрет тамтешньої особливої атмосфери, що сприяє високим досягненням учнів та вчителів. І дізналися про те, що…
- розповідає Леся БОНДАРУК на сторінках газети Волинь нова

 

…ЦЕ БУВ «ЦАРСЬКИЙ ПОДАРУНОК» МІСТУ ВІД ДІАСПОРИ
— Спочатку в Ківерцях розпочали будівництво сиротинця, — розповідає директор Ківерцівської експериментальної школи Світлана Свиновей. — Наші земляки з діаспори США та Канади Едмунд Сардачук і Фелікс Каплун, побачивши у 1990–х роках, як бідно ми живемо, дуже перейнялися долею дітей, позбавлених батьківської турботи. Вони зібрали серед українців за кордоном кошти і контролювали, щоб якісно та швидко споруджували дитячий будинок. Але виникло запитання: де будуть навчатися наші вихованці? Розпорошувати їх по різних освітніх закладах міста не хотілося. Тож внесли до проекту зміни і збудували одночасно школу та сиротинець. За півроку після відкриття навчальний заклад передали на утримання держави, яка спершу навіть неохоче прийняла такий подарунок. Згодом діаспора допомогла розширити приміщення — добудували актовий і спортивний зали. Нині тут навчається 259 учнів, працює 33 педагоги та вихователі.
Засновники раніше часто приїжджали до школи. Зараз вони у поважному віці, тож спілкуються тільки по інтернету, і вже їхні діти через християнську місію «Українська місія Благовістя» передають кошти на утримання сиротинця, в якому нині 15 вихованців. Серед них школярі не лише зі статусом сиріт або напівсиріт, а й ті, яких батьки покинули.

…ТУТ УЧНЯМ ЧИТАЮТЬ ЛЕКЦІЇ
У нову школу прийшли досвідчені й молоді педагоги, які відважилися працювати за авторською системою народного вчителя України, кандидата педагогічних наук Миколи Гузика.
— Для мене все розпочалося з вражень від відвідин експериментального навчального закладу міста Южне на Одещині у 2003 році, — згадує вчителька української мови та літератури Людмила Завальна. — В авторській школі Миколи Гузика ми побачили чимало нового й повернулися з бажанням та натхненням і собі так працювати. Важливо, що коли ми починали, то були немов одна сім’я — колективом однодумців. І такими лишилися до сьогодні. «Нарешті хай буде школа радості» — головна прогресивна ідея педагога, а основний акцент — виявити творчі здібності учнів та вчителів.
У 2006 році після затвердження всіх документів у Міністерстві освіти України школа офіційно стала експериментальною. Діти перебувають у ній цілий день — до 17–ї години, і домашніх завдань їм не задають. У кожному класі — 15—20 учнів. За системою Миколи Гузика вчителі вибирають із навчальних посібників найголовніше і викладають предмет у вигляді лекцій, потім закріплюють знання на практичних заняттях, а на індивідуальних уроках уже поглиблено вивчають або, якщо є потреба, надолужують пропущене.
Сайт школи — чи не найкращий серед навчальних закладів Волині. Заступник директора з навчальної роботи Анатолій Власюк зробив його надзвичайно видовищним та привабливим. Оновлювати інформаційний ресурс допомагає педагог–організатор Оксана Супоровська. На сайті й дізнаємося, що в учнів цікаве і насичене життя, бо після уроків відвідують різні гуртки. А ще перемагають у численних конкурсах та змаганнях не лише на обласному, а й на всеукраїнському рівні. Тож не дивно, що понад 80 відсотків випускників стають студентами українських та закордонних вишів.

…ДЕНЬ ЗАВЖДИ ПОЧИНАЮТЬ ІЗ МОЛИТВИ
Важливим аспектом виховання у Ківерцівській експериментальній школі є основи християнської етики. Кожен день тут починають із молитви. Учні та вчителі дякують Богу за можливість відкривати щось нове і просять сприяння в опануванні предметів. Коротка бесіда на виховну тему допомагає дітям та їхнім наставникам налаштуватися на гарний день.
В Олени Бондарець тут навчаються дві доньки — у другому та шостому класах. Мама радо поділилася своїми враженнями:
— Насамперед мені подобається, що турбуються про них, як про рідних. Умови навчання дуже хороші, вони забезпечені всім необхідним — від матеріальних ресурсів до духовних. А після занять вистачає часу на дозвілля, бо не сидять удома за уроками. Дуже важливо, що в навчальному закладі значну увагу приділяють Божому слову та молитві. Якось ми з чоловіком сварилися. Коли одна донька вибігла з кімнати, я пішла слідом і побачила, як вона молилася Богу, щоб дав нам злагоду. Це було так зворушливо!
За десять років експериментальна школа випустила майже 200 учнів. У травні закінчують навчання ті, хто прийшов до першого класу в 2004–му.
Нині тут здобувають знання і шестеро переселенців зі Сходу України. Софія Діброва — із містечка Сватове на Луганщині.
— Дуже хвилювалася, як мене тут зустрінуть, бо перед від’їздом земляки лякали бандерівцями. Та якщо всі бандерівці такі, то мені хочеться бути серед них. Не боюся і себе тепер бандерівкою називати, — з усмішкою розповідає школярка–відмінниця.
Ще півтора місяця — і пролунає останній дзвоник для випускників. А восени Ківерцівська експериментальна школа знову гостинно прийматиме неофітів і чекатиме в гості тих, кого виховала, для кого стала другою домівкою. Попереду — нові досягнення, труднощі та злети. Але найголовніше, що всі приходять сюди з задоволенням, бо це — «Школа радості» з творчим кредо «Люби, не зашкодь, будь прикладом».
Фото Олександра ФІЛЮКА.