Промовистий вияв любові до Батьківщини жидичинської молоді

        Кожен вболіває за Україну по-різному. Дехто обороняє її зі зброєю в руках, хтось присвятив себе волонтерству, аби таким чином підтримати свою державу і народ. Інші - постійно напоготові тримають молитовний щит для захисту Батьківщини, а невелика купка молодих людей вирішила творити Україну просто там, де вони живуть.

          Вони такі різні: хлопці і дівчата, юні і дорослі, церковні і не дуже, але їх щось поєднує, принаймні, сьогодні. Засобом єднання для цих людей стала синьо-жовта Україна, любов до Бога, дружба і автобусна зупинка. Так, саме зупинка. Але до чого тут вона?

      Зупинка – це місце, де всі ми простоюємо досить велику частину свого часу. Чому б не зробити його більш змістовним, більш живим, більш патріотичним? Тим більше, що наближається таке щемливе і цінне нашому серцю свято - День Незалежності. Тому звичайні молоді люди вирішили пофарбувати зупинки в селі Жидичин. Мрії, прагнення і уявлення часто суперечать тверезості розуму. Так було і тут: хотілося дати нове життя всім зупинкам на трасі від Жидичина до Озерця, але в реальності сил вистачило всього на два об’єкти.

      І от, задумане здійснилося. Зупинки пофарбовані. Але тепер це не просто місця очікування, а промовистий вияв любові до Батьківщини, «маячок» для байдужих і зневірених, знак приналежності до України. Так, вдалося! Молоді та енергійні українці, які об’єднались під назвою Православного братства «Мирт», втілили частину задуманого. Для них - це радість, доказ того, що вони з Україною. А що думають інші? Як реагують місцеві жителі?

            Як тільки кольори державності стали чітко вимальовуватись на цегляній основі, проїзджі водії зреагували першими: сигналили, жестами виявляли свою підтримку. А тоді проявилась небайдужість селян. Вони давали поради щодо фарбування, підносили необхідні речі, пропонували навіть власні кошти. Та найбільше запало в серце бажання місцевої бабусі віддячити молодим працівникам. Свою подяку вона висловила пляшкою молока і плиткою шоколаду. Виявляється, до сліз вразила жінку синьо-жовта зупинка. Значить, є ті, яким потрібно і важливо бачити ці два кольори на зупинках, на парканах, на стовпах, на мостах. Для того, аби відчувати реальний вияв любові до своєї держави. Для того, аби гуртуватись і визнавати себе українцем. Наскільки явно можна побачити об’єднуючу і державотворчу силу прапора, герба, гімну України! До цього часу в нашій свідомості це були якісь не надто важливі, надумані кимось речі, які потрібно було приєднувати до слова «Україна». Тепер вони набули свого справжнього значення. Свідками цього стала ініціативна молодь.

            З вірою в Бога, з вірою в майбутнє своєї держави стомлені хлопці та дівчата жартували, фотографувалися, витирали присохлу фарбу, обтрушувалися від вапна, збирали інструменти. А ще відновлювали сили молоком, наповненим вдячністю, та смакували шоколадом. Молода Україна є і неодмінно буде!

Інна Черненко

Фото завантажив у альбом "Мальовнича Ківерцівщина" Василь Василюк

ДЯКУЄМО!!!(адм. порталу)