РУБРИКА: ЕТНОГРАФІЯ ПОЛІССЯ. ЗЕЛЕНІ СВЯТА. ТРІЙЦЯ.

15621905_2178153415742419_322083773621919061_n.jpg

Це свято огорнене особливою аурою. Починають готуватися до нього заздалегідь. Прибирають домівки, вичищають подвір’я. Колись у суботу надвечір прикопували на обійсті від хати до воріт зрубані молоденькі берізки, жовтим пісочком посипали доріжки, а долівки, підлоги в хаті встеляли лепехою. „Невеликі гілочки клена, ясена, липи розвішували в хатах коло вікон, над вікнами та дверима, а також у хлівах та клуні, щоб лихе сюди не заходило”.

 

У с. Клітицьку спостерігали, як вони сохнуть: швидко чи поволі. Так само сохнутиме й сіно, якого тут не косили до Зелених свят, бо вірили, що в траві переховувалася Богородиця від переслідування. У неділю ранком з вітками клена, берези, липи, ясена, лепехою, різним пахучим зіллям (м’ятою, рум’янком, канупером, шовковою травою) жінки йшли до церкви. Якісь із рослин були традиційними, і їх святили повсюдно, однак дехто до цього звичного букета додавав ті рослини, які були необхідні саме йому чи комусь із родини для лікування. У цьому селі кожен ніс до храму на освячення гілочки будь-яких дерев за уподобанням, однак у тому зеленому букеті конче мала бути галузка ліщини, бо, за віруванням, під нею ховалася Богородиця від гонителів віри Христової. Проте існувало застереження щодо осики: освячувати її суворо заборонялося, тому що з неї кати виготовляли гвіздки для розп’яття Ісуса Христа. Після богослужіння цю зелень освячували. Її цілорічно зберігають за образами й використовують для лікування.

 

Зелені свята - то від язичництва. Трійця - від Господа Бога. І цей симбіоз давніх вірувань і щирої віри в Зішестя Святого Духа робить свято світлим і радісним, з відчуттям загадковості. Десята неділя після Трійці має назву Дистуха (Десятуха). До цього часу має дозріти кожна десята ягода чорниця або, в залежності від погодніх умов, залишитися десята. Чорниця на Поліссі завжди була найшанованішою ягодою. Зі свіжої варять вареники, хамулу - страву зі зварених і добре потовчених сві-жих плодів. Колись варили її без цукру, який у селянській хаті вважався великою розкішшю. У наш час підсолоджують та споживають з хлібом. Чорну ягоду сушать та зберігають протягом року, додають до юшки (узвару) на Святу і Водяну Коляду, розпареними сухими ягодами в деяких селах здобрююють святочну кутю. Пошановують чорницю і як лікувальну ягоду, помічну при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

 

Як потрактувати поведінку декого з нас? Звичка? Традиція? Бо ж мало хто керується у своєму житті принципом: „Де народився, там і знадобився”. І віддає свої сили та статки на благо рідного краю, свого народу. А все шукаємо щастя по чужинах або запрошуємо в керманичі сусідів. А може ж, таки „в своїй хаті” і „своя правда”, і свій розум, „і сила, і воля”. І берегти їх потрібно, як зіницю ока. І хай це стане нашим найкращим звичаєм. На заздрість сусідам.

Фото взято з відкритих джерел інтернету.

Використана література: О.Кондратович " Народний календар Волинського Полісся"

Про Зелені свята у Вікіпедії https://uk.wikipedia.org/…/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D…

Ківерцівський НПП "Цуманська пуща"