У Ківерцях відкрито виставку картин активістки Революції Гідності - Вікторії Романчук.

sam_4751.jpg

      2 березня в Ківерцівському районному краєзнавчому музеї юна ківерчанка Вікторія Романчук презентувала виставку власних картин «Природи рідної виловлена мить».  На мистецький захід завітали її побратим з Волинської сотні, радник голови ОДА, Дернівський сільський голова Олександр Гуч, заступник керівника апарату районної ради Анатолій Пушкін, мама Оксана Володимирівна, працівники музею, вчителі та учні Ківерцівської районної гімназії.

            Директор Ківерцівського районного краєзнавчого музею Степан Войчик розповів про творчі виставки вихованців та вчителів районної гімназії, запрезентовані у музеї. Він зазначив, що виставка картин Вікторії приурочена до подій на Майдані Революції Гідності та жіночого свята 8 Березня. Така персональна виставка Вікторії Романчук у Ківерцях відбувається вперше. Хоча свої творчі доробки Вікторія вже демонструвала у Косівському училищі. Спільно з ведучою відкриття, науковим співробітником музею Галиною Слатініною, Степан Володимирович побажали юній мисткині стати народною художницею України.

     «Малювала я ще з самого дитинства. Це була моя дитяча мрія. Малювала у дитсадку, у школі. Навчалася до 9-го класу в Ківерцівській районній гімназії та у Луцькій художній школі. Найбільше вдячна вчителю художньої школи  Замковій Валентині Степанівні. Саме вона радила поступати у Косів. Де нині я навчаюся на 4-му курсі в училищі прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. А ще вдячна  Граузе Ользі Едуардівні, яка була в гімназії моїм класним керівником.

     Малюю різними техніками. Але найбільше люблю акварель. Акварелі захоплюють легкістю, яскравістю, це мить емоцій і почуттів. Більшість робіт - етюди повязані з небом. Хочу, щоб мої картини несли тепло, затишок, сонце і спокій», – розповідає художниця про себе та свою творчість.

      Привітав бойового товариша, бійця Волинської Сотні на псевдо «Відьма», Олександр Гуч.  «Першу каску мені на Майдані розмалювала Віка. Але на жаль під час бойових подій  каска «Пегаса» пропала», - розповідає Сотник.

      «Кожен з сотні мав своє псевдо. Я – «Пегас», а Вікторію за безстрашність назвали «Відьмою». Запал, який був у «Відьми» на Майдані, був не у всіїх хлопців. Її відвага стала прикладом для багатьох. 18 лютого 2014 року на вулиці Інститутській була велика сутичка Волинської сотні з беркутівцями.  Я її гоню, а вона не йде у безпечне місце. Стояла з сотнею на передовій до останнього, закликала до бою, піднімала дух товаришів, сварила тих,  хто просто знімав картинки на телефон. Вікторія показала свою хоробрість і відвагу. І я вдячний долі, що у свій час ми познайомилися.», - ділиться спогадами Олександр Гуч.

     «У мене батьківський характер. Я відчуваю в собі силу і знаю, що можу це зробити. Події у Києві зими 2013-2014 року мене зачепили.  А аура Майдану мене заворожила. Туди хотілося їхати. Ти відчував себе потрібним. Їздила на Майдан на 3-4 дні. Допомагала. В Українському домі постійно виступали митці, музиканти, літератори,  була велика бібліотека - це моя  творча атмосфера.

    Я з подругою розмальовували каски, а потім вияснилася, що малювали хлопцям з Волинської сотні, Ми приєдналися до земляків. 18 лютого все палало біля Будинку профспілок.  Наші барикади штурмували БТРом. Саме тоді мені під ноги впала шумова граната. Перед очима спалах, втрата свідомості. У Профспілках мені зробили перев»язку. Медсестра дивиться і плаче... А у мене захисна реакція – я сміюся.  ЇЇ втішаю, що все буде добре. У мене була контузія і 50 рваних ран.

   Після лікування повернулася до навчання. Я не очікувала такої підтримки від однокласників, гімназистів, вчителів... Коли біля тебе такі люди як Сашко Гуч, такі як у нашій сотні, відчуваєш підтримку, хочеш діяти, творити…», - розповіла Вікторія.

     «Перемога та романтика закодовані в імені дівчинки…» - вважає класний керівник Вікторії Ольга Граузе.

      Ольга Едуардівна завжди знала, що Вікторія дуже талановита. «На уроках сиділа на задній парті «сама в собі», постійні малюнки… До сьогодні памятаю цей день, коли Юля, сестра Віки, пошепки під час перерви мені сказала що Юля поранена на Майдані.», - розповідає зі сльозами вчителька: « Тоді вже були телефонні дзвінки, збір допомоги і т. д.».

    «Відчуття правди і справедливості, якими переповнене серце дівчини, привели її на Майдан. Є у неї одна особливість - вона ЛЮДИНА за будь яких обставин. Дай Боже, щоб талант, який бог дав і працелюбність у Вікторії ніколи не згасали. Магія імені: «Вікторія - це перемога, Роман«чук» - від слова романтик. Творити і перемагати їй дано долею…», - розповідає педогог-наставник.

   Анатолій Пушкін, теж активний учасник Революції Гідності, побажав присутнім, щоб були достойними тих людей, які були на Майдані. Адже велика ціна заплачена за мир – життя Небесної сотні. Сьогодні знову жертвують собою учасники АТО, які оберігають наш з вами мир і спокій.

     Мама,  Оксана Володимирівна,  подякувала за підтримку і  приємні слова. Вона розповіла про стах біль, коли вони з чоловіком поїхали за пораненою донькою до Києва. Гнітючі враження справив спалений та розстріляний  Майдан.

    Зоряної творчої траєкторії, визнаня, особистого щастя, здійснення бажань побажали Вікторії під час відкриття виставки.

      Виставку  картин «Природи рідної виловлена мить» Вікторії Романчук   можна побачити завітавши до Ківерцівського районного краєзнавчого музею. Музей працює щоденно, крім вихідних, з 8.00 до 17.00 год.

 

Інна Тетюрко

 

 

 

 


sam_4743.jpgsam_4781.jpgsam_4779.jpgsam_4768.jpgsam_4766.jpgsam_4763.jpgsam_4773.jpgsam_4792.jpgsam_4755.jpgsam_4787.jpgsam_4799.jpgsam_4741.jpgsam_4739.jpgsam_4742.jpgsam_4749.jpgsam_4738.jpgsam_4747.jpgsam_4746.jpgsam_4740.jpg