В одному об’єднав... 120 музичних інструментів!

item-2137766858.jpg

І мріє свій винахід запатентувати

Житель волинського села Тростянець Ківерцівського району Валерій Тарнавський за професією фрезерувальник, але за покликом душі музикант. Проте він не лише майстерно грає на різних інструментах, а й створює їх! Чоловік змайстрував унікальний інструмент, подібного якому у світі немає. Зовні він нагадує акордеон, але коли натискаєш на клавіші, чуєш цілий оркестр! - Пише газета Вісник.

Все почалося з губної гармошки

Дитинство Валерія пройшло у селі Тростянець. Тут музичної школи не було, але хлопцеві так кортіло навчитися хоч на чомусь грати. Він у буквальному розумінні марив музикою. І першою вчителькою для нього стала… сусідська дівчинка, яка вміла «видувати» мелодії на гармошці. Валерій був просто у захопленні від її гри. Далі сам опанував гармошку, акордеон.

Він здобув професію фрезерувальника в луцькому ПТУ, після армії працював і водієм, і за фахом. Але не втрачав нагоди і мало не щонеділі підробляв музикантом на весіллях. Молодятам вигравав польки, вальси, народні пісні на «Ямасі» й акордеоні у рідному та сусідніх селах. І тоді почувався справді щасливим – бо робив те, що найбільше любив у житті.

Минали роки, а музика не відпускала. Вже хотілося не просто грати, а чути з-під пальців досконале звучання. Тож узявся за переробку інструментів.

– Музика для мене – це неймовірна насолода, – каже Валерій Ярославович. – Якось мені спало на думку, що я можу зробити звучання свого акордеона кращим. Хотілося чути не просто звуки одного інструмента, а щось подібне до «Ямахи». Я став думати, як це реалізувати.

Деталі робив з очерету і шкільних лінійок

Мрія змусила творити. Валерій Тарнавський вирішив «схрестити» обидва інструменти. Він зробив нову конструкцію: на одній ноті поєднав «Ямаху» й акордеон. Для цього використав схему автомобільного двигуна.

– Мій інструмент має багато секретів, – зізнається майстер. – Звісно, усі не розкрию, бо хочу запатентувати свій винахід. Це ніби живий акордеон, з душею. Такий собі маленький оркестр. У ньому чути і скрипку, і саксофон, і баян, і кларнет, і труби… 120 інструментів! Голос виринає зсередини і зовні заламується, має три різні рівні звучання. А який чистий звук! Тільки на налаштування кожного витрачав не менше ніж півгодини. В цілому на роботу пішло три роки. Потрібне було неймовірне терпіння. Мусив вирахувати, під яким кутом встановлювати кнопки, як вмонтувати мікрофони. Тут добавлений регістр, зроблена механіка. Натиском кнопки змінюється альт, бас, може звучати одночасно гітара чи інший інструмент. Основним матеріалом для деталей стали очерет і шкільні лінійки.

Валерій Ярославович приносить з кімнати своє диво і починає грати. Звучить аргентинське танго «Кумпарсіта». Воно проймає до глибини душі, аж мурашки пробігають по тілу. Закриваєш очі – й відразу себе відчуваєш, наче у театрі, уявляєш перед собою оркестрову яму з десятками музикантів… І не віриться, що перед тобою сидить лише один віртуоз.

Велосипед-пилка

Він обожнює світову та українську класику – грає Шуберта, Шумана, Баха, Бетховена, Стравінського. Також пише і власні мелодії. Хоч є звичайним музикантом-самоучкою. А син Ярослав уже добився професійних музичних вершин. Нині він живе і працює музикантом у Китаї.

– Чули, що, крім незвичного музичного інструмента, ви змайстрували ще й оригінальний велосипед. Це так? – запитуємо.

– Я просто вдосконалив той, що мав, – посміхається. – На переднє колесо, ведуче, встановив пилку, яка виконує принцип мотора.  Заводиш, даєш «газу» – і 50-60 км за годину «витискаєш». Знімаєш – пиляєш дрова. Козир у тому, що таких більше немає.

Свої винаходи чоловік «клеймує» фірмовим знаком – сонцем, що заходить, аби знову зійти. Чому саме так? «Бо ми ж західняки!» – пояснює. Ця емблема є і на акордеоні, і на велосипеді.

Ольга ТИШКО, Наталія КРАВЧУК, Волинська область

Фото Ольги ТИШКО