Відійшли у вічність патріоти України

   Життя невблаганно біжить вперед і в житті кожного з волі Всевишнього настає та сама мить, коли людина полишає цей світ і її душа відлітає у Вічність... Між двома датами - народження і смерті кожного залишається на цвинтарі на табличці на могильному хресті лише невелика рисочка, яка й вміщує все наше життя.

  У кожного воно складається по-різному, як і тривалість земного перебування також у кожного своя, визначена Господом. Та ми приходимо у цей світ, щоб він став кращим завдяки і нашим зусиллям. Турбуємося не лише про себе і рідних, а найперше намагаємося дотримуватися заповідей Божих, жити по-совісті, внести й свою часточку у розвиток краю, держави...

  У кожного своя доля і свій шлях широкий, як писав поет. Та є люди, молодість й подальше життя яких сповнене до останніх земних днів патріотизму, любові до неньки-України і реальних справ задля здобуття й утвердження Незалежності.

  У ці дні в поважному віці – на 92-му і 88-му році життя відійшли у Засвіти борці за волю України - Почесний громадянин Ківерець, воїн УПА ЯРМОЛЬЧУК Григорій Іванович та ветеран праці БАТЕНЧУК Марія Іванівна. Земля прийняла у своє лоно щирих патріотів України. 

Як відомо, 12 вересня 2012 року Ківерцівська міська рада за поданням Всеукраїнського об’єднання «Свобода» і за підтримки Братства ОУН-УПА у Волинській області імені Клима Савура та Ківерцівської районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів одностайно ухвалила рішення «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Ківерці» воїну УПА  Ярмольчуку Григорію Івановичу.

Григорій Іванович є прекрасним прикладом для наслідування незламності сили духу, прикладом порядності, чесності, працелюбства, вірності ідеям Незалежності України. Ще юнаком Григорій Іванович сформував в собі чіткі політичні погляди, морально-вольові якості, порядність, доброзичливість. Григорій Ярмольчук клявся честю вояка Української Повстанської Армії, славою загиблих героїв, рідною землею, родиною – клявся усіма силами і життям боротися за вільну Українську державу.

Волинянин, селянський хлопець з Межиріч Острозького району, де по-сусідству, в Кам’янці, формувався і майбутній національний герой України Боровець – «Бульба», Григорій виношував думку – надія на краще життя народу – це лише вільна українська держава, яку ще треба здобувати. Людина не знала, якої миті й з якого боку нагряне біда, яка вже галопом мчала по землях західних областей України. Коли фашисти увірвалися у 1941 році, треба було рятуватися від насильного вивозу молоді. В день пам’яті Симона Петлюри, 25 травня 1943 року, подолавши шлях через Теремно, Цуманський ліс, Журавичі, аж у Липне Ківецівського району він прийняв присягу повстанців. Прийняв присягу вояка УПА в пропагандистській сотні «УПА - Схід» під командуванням «Романа» (Володимира Кудрі).. З того й почався політ «Журавля» - таке псевдо отримав вояка Ярмольчук – над просторами Великої Волині. Сотня діяла на територіях Рівненської, Житомирської, Київської, Тернопільської областей. Її основним завданням було пробитися через окуповані німцями території до столиці України і на найвищій будівлі Києва вивісити жовто-блакитний стяг.

 Григорій здійснював пропаганду патріотично-націоналістичних ідей, суверенності України, займався диверсійною діяльністю в тилу німецьких загарбників. Просуватися доводилось з боями. В одному із таких боїв проти німецького карального загону був поранений. Він з побратимами виконував одну із заповідей «Декалогу»: «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї».

У 1944 році повстанець Григорій Ярмольчук був схоплений та заарештований НКВС та за статтею «измена родине» засуджений до заслання на 10 років до Сибіру. Північні табори підірвали його здоров я, але не зламали волю до свободи і незалежності. Пережитого ним у ті роки, здавалося б, не в силі витримати одній людині. Та гріли душу зустрічі з однодумцями й надія повернутися на Україну. З дружиною Пелагеєю Іванівною, яка також відбувала північну каторгу лише за те, що дівчиною співала у церковному хорі у Крупі під Луцьком, після величезних поневірянь з вірою в Україну повернулися в рідний край. Згодом були реабілітовані.

У період боротьби за Незалежність кінця 1980-х - початку 1990-х років ківерчанин брав активну участь у мітингах, зборах колективів. Неодноразово з лекціями він відвідував школи міста. За спогадами Григорія Івановича написана документальна книга «Останні постріли повстанців». Він вважав, що пам’ять про борців за вільну Україну не повинна згаснути. Тепер ми знаємо, що й світла пам’ять про вояка УПА Ярмольчука Г.І. житиме у серцях нащадків.

Пам’ятаймо, що вояки ОУН-УПА вкинули у людські серця добрі зерна Української Незалежності від усіх завойовників, звідки б вони не простягали руки до нашої землі. Вони не зійшли з тієї дороги, яку обрали на зорі своєї юності, вони йшли нею до кінця. Тож Вічна пам’ять і Царство Небесне!

Ківерцівська районна і міська рада, районна організація ВО «Свобода», Братство ОУН-УПА у Волинській області ім.. Клима Савура, районна організація Всеукраїнського об’єднанння ветеранів, краяни висловлюють щирі співчуття родині покійного.

 
З повагою
Редакція газети "Вільним шляхом"