Вікторія Граузе: Він вчиться малювати життя

     Світ навколо нас дивовижний і неповторний. Кожна людина бачить його по-своєму. Але є особливі люди, які здатні на чистому аркуші паперу відтворити за допомогою олівця та пензля дивовижу простих речей. Нещодавно моя журналістська доля звела мене з художником – початківцем Богданом Чайкою, учнем Ківерцівської районної гімназії, який і є таким обраним. Побачивши його роботи на виставці у районному краєзнавчому музеї, я була захоплена.  У мене виникло бажання дізнатися, а якою ж людиною є автор цих картин. Тому й запросила його на розмову.

Хотілось би розпочати нашу розмову того, що для Вас є малювання: просто хобі, чи ви плануєте пов'язати своє життя з малюванням?

-          Для мене малювання - це життя. Я точно пов'язувати своє життя з малюванням  не буду, але, мою думку,  це річ яка не заважає займатись чимось іншим. Моє захоплення завжди буде зі мною. Я не хочу закопувати свій талант і буду продовжувати малювати для себе у будь - яких умовах і обставинах.

Коли саме ти відкрив свій талант малювання?

-          Талант до  малювання  відкрився у мене  з  дитинства, ще у років 5 -6, адже малював я завжди. Скільки  живу,  стільки й   малюю, бо у  мене це  завжди виходило краще, ніж у інших  дітей.

Можливо є людина, яка сприяла   Вашому захопленню ?

-          Людини, як такої немає, але, звичайно, мене підтримують мої рідні та батьки. Склалось так, що мої мама і тато теж добре  малюють. Тато закінчив художню школу, а мама – художнє училище, тому , мабуть, це вміння передалося й  мені . Батьки  завжди мене підтримували і розвивали мій художній  смак, підтримували бажання взяти у руки олівці та пензлі.

Скільки у Вас вже було виставок?

-          Офіційних, на рівні міста та районну, - три.

Всі були успішними?

- Так, звичайно. Вони викликали інтерес, було багато відвідувачів.

Де можна познайомитись з Вашими роботами?

-          Мої роботи можна побачити в нашій районній дитячій бібліотеці. Там кожен рік оновлюється  моя виставка та виставка нашої студії. На даний момент діє виставка робіт художників Ківерцівщини у нашому районному краєзнавчому музеї, де також є  і мої картини.

У якому стилі Ви працюєте?

-          Я початківець, тому ще маслом не працюю, використовую акварелі і гуаш, малюю олівцем, вугіллям, чорною ручкою на папері. Це - графіка.

Чого Ви прагнете  досягнути своєю творчістю?

-          Конкретних  цілей нема, але поки що це ще одна можливість мого естетичного розвитку, яку я використовую. Малюю, здебільшого, для себе. Але коли у мене є можливість десь проявити себе через малювання, то я це реалізую.

Які основні теми Ваших робіт?

-          Конкретної  тематики, на даний момент, в мене немає. Я малюю те, що мені подобається. Але зараз,  коли йде війна, у мене з' явилося декілька тематичних робіт, присвячених  ситуації в Україні, на підтримку армії. А загалом у мене різноманітна тематика.  Можуть бути тварини, натюрморти, квіти, пейзажі. Все може бути.

Чим Ви ще займаєшся, окрім малювання?

-          Я займаюсь футболом. Мені подобається поєднувати мої захоплення. Це не заважає одне одному.

У Вас є художник – кумир?

-          Є ,звичайно,визначні художники, які захоплюють мене своєю творчістю. Мрію малювати так само, як вони, але однозначних кумирів в мене немає. Розумію, щоб досягти високого рівня майстерності, потрібно багато й наполегливо працювати,самому розвиватися, не закопувати свій талант .

Що Ви можеш сказати про сучасне українське мистецтво?

-          Сучасне українське мистецтво, навіть за складних умов в країні, на мою думку - не закинуте. Воно розвивається і є на високому рівні. В Україні багато митців, надзвичайно цікавих, які представляють  багато різних мистецьких напрямків європейського рівня.  Адже основою нашої сучасної мистецтва є  давньоукраїнська культура та традиція. Візьміть петриківський розпис - скільки можливостей інтерпретації він дає молодим художникам.

Яким Ви  бачите своє майбутнє?

-          Поки що я точно не можу сказати, бо я стою на роздоріжжі : яку стежку життя мені потрібно вибрати. Але я точно знаю,що  не хочу пов'язувати остаточно своє життя з малюванням, це буде моє хобі. Ні, трішки більше, ніж хобі. Малювання буде у мене в житті завжди. Я ніколи не закину це.

Про яку  професію мрієте?

-          Ще остаточно не визначився, хоча  думаю про юридичний фах.

Чи буде Ваше майбутнє  пов'язане з Україною?

-          Так, звичайно. З Україною - сто відсотків. Україна в такому стані, що потребує  нових людей,  нових думок, новизни. Багато людей мені пропонують продовжувати навчання у  іноземних вузах, а саме Польщі. Але я думаю, що доречно буде навчатися в Україні. На жаль,  багато людей переконані, що тут не буде майбутнього, що нема перспектив, а я рахую, що це неправильно. Потрібно навпаки свою державу піднімати: навчатись, працювати, робити її сильною -  і кожен з нас це може зробити, якщо поставить це за мету. Звичайно, я з Україною буду завжди.  

Прощаючись з Богданом, я зловила себе на думці, що цей 16 – річний хлопець, з дорослими думками та переконаннями,  буде мати велике майбутнє. І ким би він не став, він буде справжнім чоловіком і Людиною.