Вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні Василя Мойсея

img_4750.jpg

Хвилиною мовчання, запаленою лампадкою та квітами, покладеними до підніжжя меморіальної дошки Героям Євромайдану біля пам’ятного знаку Героїв Небесної Сотні, сьогодні, у день  народження Василя Мойсея, голова РДА Валерій Ткачук, Ківерцівський міський голова Володимир Жгутов та його заступник Ольга Поліщук пом’янули Героя України, нашого земляка – Василя Мойсея.

 

- Сьогодні, 27 березня 2018 року, Василю Мойсею виповнилося б 26 років, - зазначив голова РДА Валерій Ткачук. – Тому в цей день ми зібралися тут, щоб вшанувати світлу пам’ять нашого земляка. Він віддав своє життя, щоб ми могли жити по-іншому, піднятися з колін і відчути себе господарями на своїй землі.

 

- Обов’язок кожного з нас - зробити все, щоб велика жертва Героїв «Небесної сотні» не була марною. Ми маємо жити чесно, справедливо, боронити правду, втілювати в життя ідеї Майдану. Адже щоденно Герої «Небесної сотні» очима своїх батьків дивляться, як ми продовжуємо їхню справу та чи гідні ми тієї жертви, яку кожен з них приніс заради кращого майбутнього України,  -  сказав Володимир Жгутов.

 

Довідково

 

Василь Мойсей народився 27 березня 1992 року в селі Зубрець Тернопільської області. Він навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку за напрямком «Фізична реабілітація і здоров’я людини». Одногрупники пам’ятають його як оптиміста, який не зважав на негаразди, любив життя та подорожі, піднявся з друзями на багато вершин. Був турботливим, легко вчився новому.

 

Василь мав сформовані націоналістичні погляди, які висловлював і друзям, і на сторінці у соціальній мережі, де ще у червні 2013 написав: «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою».

 

У хлопця були добрі стосунки з усією родиною: батьком Михайлом, що живе в селі Зубрець, матір’ю Єлизаветою, яка вісім років пробула на заробітках в Італії. Сестра Маша зараз теж в Італії, вона ростила його як власного сина, бо мамі доводилося важко працювати. Василь любив свою сестру і її маленького сина Андрійка, який схожий на Василя. Постійно підтримував Машу, розумів, як їй важко на чужині. Вони спілкувалися за допомогою відеозв’язку щовечора, іноді й кілька разів на день. Довгий час жив з братом Романом та його сім’єю (дружиною Лєною і племінником Максимом) у Луцьку, допомагав їм в усьому. Рідні пропонували і йому поїхати в Італію, але через його любов до України він залишився дома. Вірив, що в Україні можливе краще життя і всі родичі повернуться на Батьківщину. Так він опинився на Майдані.

 

Він приїхав на Майдан у Київ в ніч з 18 на 19 лютого.

 

Юля Гундер, близька подруга Василя, пригадує: «У ніч з 19 на 20 лютого ми спілкувалися телефоном довго, десь до пів на третю. Він обіцяв зателефонувати вранці, але не подзвонив, і я захвилювалась, дзвонила безперервно. Була на роботі й постійно слідкувала за новинами, прочитала замітку про те, що стріляли снайпери. Побачивши, що серед загиблих є волинянин Василь за прізвиськом «Крук», не могла в це повірити, але здогадалася, що це – він…».

 

Помер Василь у київський лікарні. Снайперська куля смертельно пошкодила грудну клітку — цивільний бронежилет не врятував хлопця. Сталося це 20 лютого.

Василя Мойсея поховали 23 лютого на  Меморіалі Слави у Луцьку.

 


img_4745.jpgimg_4748.jpgimg_4747.jpg