Зустріч однокласників через 40 років

c7hx-1vs8za.jpg

    В останню неділю червня на побачення з рідною школою прийшли випускники школи села Хорлупи 1975 року випуску. Місце зустрічі, звичайно – школа – місто дитинства, де виросли, стежками якого ходили, зустрічалися і дружили, часом потайки від рідних. Вже 40 років промайнуло, а здається,ніби недавно вони поспішали на уроки, шкільні вечори, екскурсії.
    На зустріч запросили всіх однокласників, директора школи, класного керівника – Збагерську Софію Павлівну. Рівно о 12.00 на шкільному подвір’ї колишні учні цього випуску. З дзвоником в руках їх зустріла вчитель Вовк Мирослава Василівна. І ось пролунав дзвоник – незмінний символ шкільного життя. Його дзвінкий голос нагадав кожному роки навчання, перший дзвінок і перший урок. Всі дружно переступили поріг школи. За 40 років школа дуже змінилася, навіть помолодшала, хоч самі випускники стали бабусями і дідусями. А, заходячи в класи, ставали колишніми учнями, бешкетниками. 
   Найбільше вони чекали зустрічі зі своїм рідним класом. І ось вони там. Всі посідали так, як колись сиділи під час навчання. І пішли спогади. Спогади про веселе, безтурботне шкільне життя, цікаві історії, дитинство, яке сааме в школі поступово перейшло в юність. А уроки… Це були не тільки уроки знань, а й уроки життя. Згадували вчителів і однокласників, які відійшли у вічність, але не з їхньої пам’яті. Вшанували всіх хвилиною мовчання, а Жуковська Наталія положила квіти на парти тих учнів, які дивились на все це з Небес.
    А потім зробили екскурсію в шкільний музей історії села. Вони були вражені побаченим і залишили свої побажання та слова подяки педагогічному колективу за збережену пам’ять у книзі відгуків.
    Виходячи зі школи, заспівали пісню «Школьные годы», бо у класі всі дівчата співучі. 
    На згадку про себе випускники посадили біля школи вічнозелені деревця.
     Школу залишили, але зустріч продовжили у сільському кафе. Софія Павлівна запропонувала продовжити урок спогадів про позакласне життя. І знову пішли спогади про виховні години, екскурсії, адже їх на той час було багато: в Київ, Брест, Мінськ, Хотинь, Ленінград, Москву. А організовувала їх класний керівник. Вона подякувала своїм вихованцям за цікаву і таку довгоочікувану зустріч, адже це була перша зустріч за сорок років, за те, що не забувають рідну школу, своїх наставників, за те, що стали всі її випускники хорошими людьми, прекрасними спеціалістами, справжніми патріотами України. Учні подарували Софії Павлівні пісню «Вчителько моя» та квіти. Петровська Надія подарувала для однокласників та класного керівника сувеніри на згадку про зустріч.
    Ось так провели свій День молоді випускники 1975 року Хорлупівської школи, бо молодість – це не вік, а стан душі.

 

Матеріал підготували Вовк М.В. та Збагерська С.П.

Хорлупівський вісник новин


dyc1r8egaw0.jpgu24unhi23c4.jpgtuyyvkcuhvw.jpg