Звернення до суду з заявою (позовом) про розірвання шлюбу

Згідно із ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. В той же час проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Також релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

 

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Така реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

 

Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим та внаслідок його розірвання.

 

Якщо у подружжя немає дітей, то вони мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу (заява подається одночасно двома з подружжя). Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

 

Шлюб може бути розірвано за заявою одного з подружжя органом державної реєстрації актів цивільного стану, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний недієздатним.

 

У вищенаведених випадках шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Шлюб між подружжям, що має дітей розривається в судовому порядку.

 

Так, подружжя, яке досягло згоди про припинення шлюбу і має неповнолітніх дітей, та хоче убезпечити себе від майбутніх непорозумінь, які можуть виникнути після розірвання шлюбу, має право подати до суду Заяву (в порядку окремого провадження) про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей (далі – Договір). Разом з цим Договором подружжя може подати Договір про визначення розміру аліментів на дитину, у якому будуть визначені розмір та строки виплати аліментів. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо один із батьків не виконує свій обов’язок за договором, аліменти можуть стягуватися у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Тобто, у разі несплати аліментів, встановлених відповідним договором, стягувачу надано можливість без звернення до суду стягнути кошти з боржника.

 

Потрібно зазначити, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

 

Необхідно звернути увагу на те, що Договір є обов’язковою умовою для звернення до суду разом із спільною заявою про розірвання шлюбу. Суд встановлює чи відповідає Заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Заяву про розірвання шлюбу без такого Договору суд залишає без руху та надає подружжю час для усунення недоліків (надання відповідного договору).

 

У разі, коли подружжям, яке має неповнолітніх дітей, не досягнуто згоди щодо розірвання шлюбу, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. В той же час варто звернути увагу, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

 

Хоча із даного правила є виключення - чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а до досягнення дитиною одного року - якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. В разі, якщо один з подружжя визнаний недієздатний, його опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

 

Позовна заява про розірвання шлюбу повинна відповідати встановленим вимогам щодо позовних заяв (ст. 175 ЦПК України), крім того до позовної заяви позивачем обов’язково повинно бути додано оригінал свідоцтва про шлюб. В разі втрати такого свідоцтва слід звернутись до відповідного державного органу для видачі повторного свідоцтва про шлюб.

 

При розгляді судом цивільної справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Рішення про розірвання шлюбу судом постановляється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

 

Якщо особа змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, вона має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, про що може вказати у позовній заяві (в разі якщо така особа є позивачем по справі) або безпосередньо під час судового засідання.

 

Якщо шлюб було розірвано органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу, а в разі розірвання шлюбу судом - у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

 

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

 

Варто зауважити, що розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

 

При поданні позовної заяви про розірвання шлюбу до суду слід звернути увагу на те, що:

 

  • - за загальним правилом позови пред'являються в суд за місцем проживання відповідача, але позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у випадку, коли при ньому є неповнолітні діти або коли йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача важко. На бажання подружжя справу можна розглядати за місцем проживання будь-кого з них (тобто за вибором позивача);
  • - позовна заява про розірвання шлюбу обов’язково повинна містити в собі: відомості про рік народження кожного з подружжя, про наявність неповнолітніх дітей, їх прізвище, ім'я та по батькові, при кому з батьків вони знаходяться і пропозиції щодо участі подружжя в утриманні і вихованні дітей після розірвання шлюбу. В позовну заяву може бути також включено вимогу про поділ спільного майна подружжя.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження становить 0,2 розміру, а   позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2019 року становить 1921 грн. Отже ставка судового збору за подання заяви про розірвання шлюбу (в порядку окремого провадження в разі спільної заяви подружжя, яке має неповнолітніх дітей) у 2019 році становить 384 грн. 20 коп., а  позовної заяви про розірвання шлюбу - 768 грн. 40 коп. Реквізити щодо сплати судового збору можна дізнатись на сайті «Судова влада України» - http://court.gov.ua.

 

В справі про розірвання шлюбу суд може, відклавши розгляд справи, призначити подружжю строк для примирення, який не повинен перевищувати шести місяців.

 

Сімейним кодексом України передбачена також можливість встановлення режиму окремого проживання подружжя. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно, при цьому шлюб не вважається припиненим чи розірваним. Такий режим припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

 

У разі встановлення режиму окремого проживання майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі, а дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

 

 

Помічник судді

Ківерцівського районного суду                                                             Єндрущак Ю.В.